Інтерпретація вірша Василя Симоненка у французькому перекладі Марка Жоржа.
Майже два роки тому ми з другом записали цей вірш французькою в хостелі в Берліні — просто так, заради розваги. Пізніше я згадав, як це звучало, і вирішив, що це добрий референс для цього треку.
Тож я взяв французький переклад і пропустив його через синтезований голос Google Translate, щоб він звучав меланхолійно й водночас роботизовано. Потім наклав його на музику й обробив.
Далі треба було зробити відео. Виявилося, що матеріалу мені бракує, тож я поспіхом вийшов знімати нове й відкопав кілька дуже старих кадрів.
